"Робота з батьками"

Робота з батьками в початковій школі

З-поміж багатьох функцій, які виконує сім'я, найважливішою є виховна.

Однак катаклізми, що відбуваються у сучасному україн­ському суспільстві, та економічні труднощі гальмують адаптацію сім'ї як соціального інституту до нових умов сьогодення, негативно позначаються на її виховній ролі. Сьогодні сім'я не го­това взяти на себе всю відповідальність за соціалізацію дітей.

Проте сім'я не є ізольованим мікросередови-щем: зв'язки з'єднують її з суспільством; різноманітні зовнішні чинники впливають на її виховну функцію. Важливе місце тут займають за­клади освіти, педагоги, які завдяки фаховій освіті володіють необ­хідними психолого - педагогічними знаннями, професійними вмі-н­нями і навичками, є важливою складовою в педагогічному трикут­нику «дитина — батьки — вчитель». 

Важливу функцію координації виховних дій сім'ї за сучасних умов покладено на освітній заклад, і від того, як організована і реалізована робота з батьками кожно­го навчального закладу і кожного його окремого класу, значною мі­рою залежить успішність процесу навчання і виховання дітей. Сут­тєвим за своєю значущістю завданням є широке залучення батьків, усіх дорослих членів сім'ї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті навчального закладу, класу.

Установлення та підтримка педагогічної праці «діти — батьки — педагоги» повинні вибудовуватися на принципах взаємоповаги, до­віри, відповідальності та рівноправному партнерстві.

Основою такої праці повинна стати єдність у ставленні до дити­ни як до найвищої цінності. Зміст педагогічної діяльності вчителя у зазначеній праці повинен спрямовуватися на підвищення готов­ності батьків до виховання дітей, на усвідомлення ними важливо­сті відповідального батьківства, на передачу всім дорослим членам родини певної психолого-педагогічної, фізіолого-гігієнічної, право­вої та іншої інформації, на формування у них відповідних практич­них умінь та навичок.

Організацію роботи з батьками у сучасному освітньому закладі умовно можна поділити на такі напрямки:

 1) вивчення сімей учнів, їх виховного потенціалу;

2) залучення батьків, усіх дорослих членів родини до навчально-виховного процесу як рівноправних учасників, інтеграція зу­силь і гармонізація взаємин педагогічного колективу і громад­ськості щодо створення сприятливих умов для ефективної робо­ти освітнього закладу;

3) формування педагогічної культури сучасної сім'ї та допомога батькам в їх психолого-педагогічній самоосвіті;

4) корекція виховної діяльності родин із різним типом сімейного неблагопо-

луччя.

         Організацію роботи з батьками  можна поділити на такі форми:

Організація роботи з батьками в освітньому закладі — багатоаспектна і має значні педагогічні можливості. Успіх в організацій ро­боти з батьками значною мірою залежить від особистості та автори­тету педагога, його професійності, високих моральних, людських якостей, вміння спілкуватися з батьками, колегами, дітьми. Учи­тель початкових класів, а у подальшому шкільному житті дітей — класний керівник — це педагогічний працівник, який здійснює пе­дагогічну діяльність із колективом учнів класу, їх батьками, орга­нізацію та проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу у створен­ні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, са-мореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту.

Відповідно до «Положення про класного керівника навчального за­кладу системи середньої освіти» класний керівник (учитель почат­кових класів) координує виховну роботу батьків, учителів, психо­лога, медичних працівників, інших учасників навчально-виховного процесу щодо виконання завдань навчання та виховання у класно­му колективі. Він має право вносити пропозиції на розгляд батьків­ських зборів класу щодо матеріального забезпечення та проведення заходів, відвідувати учнів (вихованців) за місцем про­живання (за згодою батьків, опікунів, піклувальників), вивчати умо­ви їх побуту та виховання тощо.

Зміст роботи з формування педагогічної культури батьків мож­на визначити як спеціально організовану діяльність щодо надання допомоги сучасній сім'ї у виконанні нею виховної функції. Неаби­яка роль у цій роботі відводиться батьківським зборам, визначаючи їх тематику і форми проведення.

Методологічним підґрунтям цієї діяльності є право кожної дити­ни на таких батьків, які здатні забезпечити їй можливість всебічно­го розвитку і сімейного добробуту. Формування педагогічної культу­ри батьків є частиною соціальної політики сучасного українського суспільства, оскільки послаблення інституту сім'ї — серйозна про­блема соціальної політики держави.

Важливе завдання освітнього закладу, вчителя — допомога бать­кам у виконанні ними функції вихователів — не лише створення гар­монічних взаємин між батьками та дітьми, але й їх передумов: пев­ного способу життя і доброзичливих взаємин усіх членів родини.

Отже, формування педагогічної культури сучасної сім'ї — це про­цес виховання і перевиховання дорослих: батьків, інших членів ро­дини, навіть опосередковано дітей, який може бути корисним і не­обхідним навіть тим батькам, які, виховуючи дітей, не відчувають певних проблем.

Учителеві, насамперед, потрібно пам'ятати, що спілкування з батьками — одна з основних складових успішної роботи з дітьми. Знання складу сім'ї, особливостей виховання, взагалі залучення вчи­теля до нового шкільного життя дитини — умови успішної адапта­ції наймолодших школярів до цього непростого життя.

Школа повинна стати надійною опорою і партнером для бага­тодітних сімей, активно пропагувати позитивний досвід вихован­ня в них.

Не потрібно забувати класоводові про роботу з неблагополучними сім'ями, корекцію виховної діяльності родин із різним типом сі­мейного благополуччя або дисфункційних, умови життя в яких нега­тивно впливають на розвиток особистості дитини. Корекція виховної діяльності дисфункційних родин повинна починатися з глибокого і змістовного вивчення вчителем умов життя, побуту, взаємин між дорослими і дітьми, особистості кожного із батьків, рівня їх загаль­ної та педагогічної культури. Учителеві необхідно не лише вияви­ти основну причину неблагополуччя, але й його витоки, що закла­дені в особистості батьків, інших дорослих членів сім'ї, визначити найістотніші помилки в сімейному вихованні та шляхи їх усунен­ня, тобто окреслити можливості застосування індивідуального підходу до членів таких родин на батьківських зборах, із обов'язковим дотриманням педагогічного такту, доброзичливим ставленням до батьків і дітей, із врахуванням індивідуальних особливостей роди­ни, демонструючи вміння розуміти труднощі та негаразди, з опо­рою на позитивне в особистості кожного з дорослих і дитини, вірою у можливість поліпшення морально-психологічного клімату роди­ни за умови копіткої роботи, розумінням специфічності випадку сі­мейного неблагополуччя, торкнутися проблеми і запропонувати об­говорити її на батьківських зборах, щоб окреслити шляхи роботи з такою сім'єю (або сім'ями).

Батьки і діти

Батьки і діти — це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль.
Це сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Як на троянді — колючки і квіти,
Так і в житті є радість і печаль.
Високі мрії й дуже різні діти...
Чомусь таке трапляється, на жаль.
Всім хочеться все мати в ідеалі,
Причому водночас і без зусиль.
Щоб щастя без труда та без печалі
Пливло саме у руки звідусіль.
Та у житті такого не буває.
Запам’ятати треба в чому річ:
Зоря щаслива лиш тоді засяє,
Якщо трудитись будеш день і ніч.
А діти — це і щастя, і турбота,
Відповідальність і тривога теж.
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка немає меж.